• ГОЛОВНА
• 
• ПРО КОМПАНІЮ
  • Корпоративне управління
  • Корпоративна легенда
  • Корпоративний кодекс
  • Фотогалерея
    • Рівненська область
    • Житомирська область
• 
• АНАЛІТИКА
• 
• АГРОБІЗНЕС
• 
• КОНТАКТ

З давніх давен жили в Україні люди двох станів - козаки і гречкосії. Козак - це перед усім воїн вмілий, прихильний до воєнної авантюри, турок, скажімо, чи татар яких охочий поскубти, а коли перемир'я з бусурманами - готовий шаблею послужити і королю французькому, і сейму польському, і царю російському... Тож і мали козаки друзів та прихильників у всьому світі, а ворогів - ще більше... Та користі з супротивників козаки мали, мали не менше, ніж з друзів, вони їх так і називали любовно - „воріженьки"... Тактику степової війни, форму шаблі та й власну назву „козак" - запозичили наші предки у тюрків. Слово „гауптман", гетьман по-нашому - взяли у німців. Козацькі клейноди, устрій полковий та судовий дарований був козакам славним королем польським Стефаном Баторієм, а новітню європейську фортифікацію допомагав їм опанувати французький інженер Гійом де Боплан. Так і склалася легендарна військова козацька спромога - з усього світу - все найкраще.

Та однією військовою справою не випадало козакам займатися. Мисливці та рибалки були вони знамениті, дякувати Богу, водилося здобичі в той час в степах, лісах та річках. А до м'яса та риби треба сіль, то ходили на промисел під Перекоп. І комерцію освоювали, на західні землі крамом та дичиною торгувати їздили...

А коли натомиться який козак у походах, приставав він до хутора гарненького, до гречкосіїв. Молодиці в тих хуторах ох і гарячі. А солов'ї у червні... А які у гречкосіїв сало, мед, паляниці, горілочка, борщик, картопелька, узвар духмяний ... Не дивно, що багато козаків так і лишалося на родючій землі, господарями ставали не гіршими, ніж були воїнами. Так і виростали ці два стани один з одного, створюючи український народ.

Може, подумається комусь, немає у світі нації, так химерно сплетеного з воїнів та хліборобів? Та ні, буває і таке... Ось, скажімо, Америка. Було у них своє Дике поле, вони його Диким Заходом називали, або ж, інакше - Ленд Вест, західна земля. Місця родючі та пустинні. Випасу для худоби - незміряно.... За сотні років тяжкої селянської праці створилася нова нація, підприємлива та багата.

А Україною тим часом не одна Руїна прокотилася, горе гарцювало по українській землі. Скільки хуторів, цвіту, добра та й людей згинуло...

Час прийшов відновити все. Та зібрати, як колись, у давнину, все найкраще - звідусіль.

Передусім, людей до землі повернути. І тих, що по близьких та далеких світах наймитували, але за освіту дітей своїх платили справно. І людей молодих, навчених, що західну науку можуть до рідного чорнозему застосувати. І досвідчених, мудрих господарів, що на своєму полі не одну владу пережили, багатьох начальників бачили, та все ж зуміли талант свій хліборобський примножити і добро суспільне від розкрадання зберегти. Прийшов час землю нашу перепросити за минулі роки наруги, повернути її до благополуччя та родючості. І не на словах покаятися, а ділом довести справедливість намірів своїх, техніку сучасну застосувати, технології новітні... А відношенню шанобливому до землі варто у предків повчитися. Тому ще це - наша земля. Ленд Вест. Західна земля.